Регистрация торговой марки

Патентный поверенный, Адвокат Яна КОНДРАТЮК. Звоните: 093-300-2060. Наш Viber и Telegram. info@uatm.ua

Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм від 29 жовтня 1971 року (укр/рос)

        Конвенція  про охорону інтересів виробників  фонограм від незаконного

                відтворення їхніх    фонограм від 29 жовтня 1971 року
                                                         (укр/рос)

             ( Про приєднання до Конвенції див. Закон
               N 738-XIV  від 15.06.99 )

     Держави-учасниці,
     занепокоєні зростаючим  поширенням  незаконного   відтворення
фонограм   і   шкодою  інтересам  авторів,  артистів-виконавців  і
виробників фонограм, яка завдасться в результаті цього;
     переконані в  тому,  що охорона інтересів виробників фонограм
від    подібних    актів     відповідатиме     також     інтересам
артистів-виконавців і авторів,  виконання і твори яких записані на
зазначені фонограми;
     визнаючи високу  цінність  роботи,  проведеної  в  цій галузі
Організацією Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури та
Всесвітньою організацією інтелектуальної власності;
     прагнучи не  завдавати  ніякої   шкоди   діючим   міжнародним
конвенціям  і,  зокрема,  не  перешкоджати  будь-яким  чином більш
широкому   прийняттю  Римської  конвенції  від 26 жовтня 1961 року,
яка забезпечує охорону інтересів артистів-виконавців
і органів радіомовлення, як і виробників фонограм;
     погодилися про таке:

                             Стаття 1

     Для цілей цієї Конвенції слід розуміти:
     a) під  "фонограмою"  -  будь-який  виключно  звуковий  запис
звуків;
     b) під "виробником фонограм" - фізичну  або  юридичну  особу,
яка першою зробила запис звуків на фонограмі;
     c) під  "копією"  -  носій,  який  містить  звуки,   записані
безпосередньо  або опосередковано з фонограми,  і який включає всі
або значну частину звуків, записаних на цій фонограмі;
     d) під  "розповсюдженням  серед публіки" - будь-який акт,  за
допомогою   якого   копії   безпосередньо    або    опосередковано
пропонуються публіці взагалі або будь-якій її частині.

                             Стаття 2

     Кожна держава-учасниця   зобов'язується   охороняти  інтереси
виробників фонограм,  які є громадянами інших країн-учасниць,  від
виробництва  копій  фонограм без згоди виробника і від ввозу таких
копій кожного разу, коли згадані виробництво або ввіз здійснюється
з   метою   їх   розповсюдження   серед   публіки,   а  також  від
розповсюдження цих копій серед публіки.

                             Стаття 3

     За національним   законодавством   кожної    держави-учасниці
зберігається право визначення юридичних заходів, за допомогою яких
ця Конвенція буде застосовуватись і які будуть включати  один  або
більше   із   наступних  заходів:  охорона  за  допомогою  надання
авторського  права  або  іншого  особливого  права;   охорона   за
допомогою  законодавства  щодо  нечесної  конкуренції;  охорона за
допомогою кримінальних санкцій.

                             Стаття 4

     За національним   законодавством   кожної    держави-учасниці
зберігається право визначення терміну дії охорони,  яка надається.
Проте, якщо національне законодавство передбачає визначений термін
охорони,  то  цей  термін  не  повинен бути меншим двадцяти років,
починаючи або з кінця року,  в якому було  зроблено  перший  запис
фонограми, або з кінця року, коли вона була вперше опублікована.

                             Стаття 5

     У тих  випадках,  коли одна з держав-учасниць,  відповідно до
свого національного законодавства, вимагає виконання формальностей
як  умов,  за  яких  забезпечується  охорона  інтересів виробників
фонограм,  ці  формальності  вважаються   виконаними,   якщо   всі
дозволені копії фонограм,  що розповсюджуються серед публіки,  або
їхні  упаковки  мають  спеціальний  напис  у  вигляді  символу  із
зазначенням року першого видання, проставлений так, щоб було чітко
видно, що ця фонограма перебуває під охороною; якщо копії або їхні
упаковки  не  визначають виробника фонограм,  його правонаступника
або власника ліцензії шляхом зазначення його прізвища,  марки  або
іншого  відповідного  позначення,  то напис повинен також включати
прізвище виробника,  його правонаступника або  власника  виключної
ліцензії.

                             Стаття 6

     Кожна держава-учасниця, яка забезпечує охорону шляхом надання
авторського  права  або  іншого   особливого   права   чи   шляхом
застосування  кримінальних  санкцій,  може  передбачати  у  своєму
національному  законодавстві  обмеження  щодо  охорони   інтересів
виробників фонограм такого ж характеру,  що й ті, які допускаються
відносно охорони інтересів авторів літературних і художніх творів.
Проте  обов'язкові  ліцензії можуть бути передбачені тільки в тому
разі, коли задоволені всі наступні умови:
     a) відтворення  призначається  для  використання  виключно  з
метою навчання або наукових досліджень;
     b) ліцензія   дійсна  тільки  для  відтворення  на  території
держави-учасниці, компетентні органи якої надали  ліцензію,  і  не
буде поширена на експорт копій;
     c) відтворення,  здійснене на підставі  ліцензії,  передбачає
право   на  справедливу  винагороду,  яка  визначається  згаданими
органами з врахуванням,  поряд з іншим, кількості копій, що будуть
виготовлені.

                             Стаття 7

     1) Ця Конвенція в жодному випадку не може бути витлумачена як
така,  що обмежує або  завдає  шкоди  охороні  інтересів  авторів,
артистів-виконавців,    виробників     фонограм    або     органів
радіомовлення, яка  надається  національним   законодавством   або
міжнародними конвенціями.
     2) Національне    законодавство    кожної    держави-учасниці
визначає,   в  разі  необхідності,  сферу  дії  охорони  інтересів
артистів-виконавців,  виступи яких записані на фонограму,  а також
умови, за яких вони можуть користуватись такою охороною.
     3) Жодна держава-учасниця не зобов'язана виконувати положення
цієї  Конвенції щодо фонограм,  записаних до набуття чинності цією
Конвенцією на території даної держави.
     4) Кожна держава-учасниця,  національне законодавство якої на
29 жовтня  1971  року  надає  виробникам  фонограм  охорону  їхніх
інтересів  тільки  на  основі  місця  першого запису,  може шляхом
повідомлення,  депонованого у Генерального  директора  Всесвітньої
організації  інтелектуальної  власності,  заявити,  що  вона  буде
застосовувати   цей   критерій   замість   критерію   громадянства
виробника.

                             Стаття 8

     1) Міжнародне  бюро  Всесвітньої  організації інтелектуальної
власності збирає і  публікує  інформацію  щодо  охорони  фонограм.
Кожна  держава-учасниця  негайно  повідомляє Міжнародному бюро всі
нові закони і офіційні тексти з цього питання.
     2) Міжнародне  бюро  надає будь-якій державі-учасниці,  на її
прохання,  інформацію  з  питань  щодо  цієї  Конвенції,  а  також
здійснює   дослідження   і   забезпечує   обслуговування  з  метою
полегшення здійснення охорони, передбаченої цією Конвенцією.
     3) Міжнародне  бюро  виконує функції,  викладені в попередніх
пунктах 1 і 2, у співробітництві з Організацією Об'єднаних Націй з
питань освіти,  науки і культури та Міжнародною організацією праці
відносно питань, що стосуються їхньої відповідної компетенції.

                             Стаття 9

     1) Ця  Конвенція   депонується   у   Генерального   Секретаря
Організації  Об'єднаних  Націй.  Вона  залишається  відкритою  для
підписання до 30 квітня 1972 року будь-якою державою,  що є членом
Організації  Об'єднаних Націй,  однієї із спеціалізованих установ,
пов'язаних  з  Організацією  Об'єднаних  Націй,  або  Міжнародного
агентства з атомної енергії  чи стороною Статуту Міжнародного Суду
.
     2) Ця Конвенція підлягає ратифікації або прийняттю державами,
що  її  підписали.  Вона  відкрита для приєднання до неї будь-якої
держави, згаданої у пункті 1 цієї статті.
     3) Акти  ратифікації,  прийняття або приєднання депонуються у
Генерального Секретаря Організації Об'єднаних Націй.
     4) Мається  на  увазі,  що  в  той момент,  коли держава стає
пов'язаною цією Конвенцією,  вона повинна бути у змозі, відповідно
до свого національного законодавства,  втілювати в життя положення
цієї Конвенції.

                            Стаття 10

     Ніякі застереження щодо цієї Конвенції не допускаються.

                            Стаття 11

     1) Ця Конвенція  набуває  чинності  через  три  місяці  після
депонування п'ятого акта ратифікації, прийняття чи приєднання.
     2) Для кожної держави,  що ратифікує або приймає цю Конвенцію
чи   приєднується  до  неї  після  депонування  п'ятого  акта  про
ратифікацію,  прийняття  або  приєднання,  ця  Конвенція   набуває
чинності  через  три місяці після дати,  коли Генеральний директор
Всесвітньої  організації  інтелектуальної   власності   повідомляє
держави,  відповідно  до пункту 4 статті 13,  про депонування цією
державою відповідного акта.
     3) Кожна  держава  може  в момент ратифікації,  прийняття або
приєднання  чи  в  будь-який  час  пізніше   заявити,   направивши
повідомлення  Генеральному Секретарю Організації Об'єднаних Націй,
що ця Конвенція застосовна до всіх або  до  якої-небудь  однієї  з
територій,   міжнародні   відносини   яких   вона  забезпечує.  Це
повідомлення набуває чинності через три  місяці  після  дати  його
одержання.
     4) Проте попередній пункт не може бути  ні  в  якому  випадку
витлумачений як такий,  що означає мовчазне визнання або прийняття
якою-небудь  державою-учасницею  фактичного  стану  на   будь-якій
території,    на    яку    ця    Конвенція    поширюється    іншою
державою-учасницею через зазначений пункт.

                            Стаття 12

     1) Кожна держава-учасниця має право денонсувати цю  Конвенцію
або від свого імені,  або від імені якої-небудь чи всіх територій,
згаданих у пункті 3 статті 11,  направивши  письмове  повідомлення
Генеральному Секретарю Організації Об'єднаних Націй.
     2) Денонсація набуває чинності через дванадцять місяців після
дати одержання Генеральним Секретарем Організації Об'єднаних Націй
згадуваного в попередньому пункті повідомлення.

                            Стаття 13

     1) Ця Конвенція підписується в одному примірнику англійською,
іспанською, російською і французькою мовами, причому всі ці чотири
тексти мають однакову силу.
     2) Офіційні    переклади   будуть   забезпечені   Генеральним
директором Всесвітньої організації інтелектуальної власності після
консультації із заінтересованими урядами арабською,  голландською,
італійською, німецькою і португальською мовами.
     3) Генеральний    Секретар   Організації   Об'єднаних   Націй
повідомляє   Генерального   директора   Всесвітньої    організації
інтелектуальної   власності,  Генерального  директора  Організації
Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури та Генерального
директора Міжнародного бюро праці про:
     a) держави, які підписали цю Конвенцію;
     b) депонування актів ратифікації, прийняття або приєднання;
     c) дату набуття чинності цією Конвенцією;
     d) будь-яку   заяву,  про  яку  було  надіслано  повідомлення
відповідно до пункту 3 статті 11;
     e) одержання повідомлень про денонсацію.
     4) Генеральний     директор      Всесвітньої      організації
інтелектуальної власності повідомляє державам, згаданим у пункті 1
статті  9,  про  всі  повідомлення,  одержані  через  застосування
попереднього  пункту,  а  також про заяви,  зроблені відповідно до
пункту 4 статті 7 цієї Конвенції. Він також повідомляє про згадані
заяви Генерального директора Організації Об'єднаних Націй з питань
освіти,  науки і культури та Генерального  директора  Міжнародного
бюро праці.
     5) Генеральний   Секретар   Організації   Об'єднаних    Націй
направляє  в  двох  відповідним  чином  завірених  примірниках  цю
Конвенцію всім державам, згаданим у пункті 1 статті 9.

                            Конвенция
         об охране интересов производителей фонограмм от
             незаконного воспроизводства их фонограмм

             Подписана в Женеве 29 октября 1971 года


     Государства-участники,
     озабоченные все  возрастающим  распространением   незаконного
воспроизводства  фонограмм  и наносимым в результате этого ущербом
интересам   авторов,   артистов-исполнителей   и    производителей
фонограмм;
     убежденные в  том,  что   охрана   интересов   производителей
фонограмм   от  подобных  актов  будет  отвечать  также  интересам
артистов-исполнителей и авторов, исполнение и произведения которых
записаны на указанные фонограммы;
     признавая высокую ценность работы, проделанной в этой области
Организацией  Объединенных Наций по вопросам образования,  науки и
культуры и Всемирной организацией интеллектуальной собственности;
     стремясь не     наносить    никакого    ущерба    действующим
международным конвенциям и,  в частности,  не препятствовать каким
бы то ни было образом более широкому принятию Римской конвенции от
26  октября  1961  г. , обеспечивающей охрану интересов
артистов-исполнителей   и   органов   радиовещания,  равно  как  и
производителей фонограмм;
     согласились о нижеследующем:

                             Статья 1

     Для целей настоящей Конвенции следует понимать:
     а) под  "фонограммой"  любую  исключительно  звуковую  запись
звуков;
     b) под "производителем фонограмм" физическое или  юридическое
лицо, которое первым сделало запись звуков на фонограмме;
     с) под "копией" носитель,  который содержит звуки, записанные
непосредственно или косвенно с фонограммы,  и который включает все
или значительную часть звуков, записанных на этой фонограмме;
     d) под    "распространением   среди   публики"   любой   акт,
посредством   которого   копии   непосредственно   или    косвенно
предлагаются публике вообще или любой ее части.

                             Статья 2

     Каждое государство-участник   обязуется   охранять   интересы
производителей    фонограмм,    являющихся    гражданами    других
государств-участников,   от   производства   копий  фонограмм  без
согласия производителя и от ввоза таких копий  всякий  раз,  когда
упомянутые   производство  или  ввоз  осуществляются  с  целью  их
распространения среди публики,  а также  от  распространения  этих
копий среди публики.

                             Статья 3

     За национальным           законодательством           каждого
государства-участника сохраняется  право  определения  юридических
мер,  посредством  которых настоящая Конвенция будет применяться и
которые будут включать одну или  более  мер  из  числа  следующих:
охрана  посредством  предоставления  авторского  права или другого
особого права; охрана посредством законодательства, относящегося к
нечестной конкуренции; охрана посредством уголовных санкций.

                             Статья 4

     За национальным           законодательством           каждого
государства-участника сохраняется право определения срока действия
предоставляемой охраны.  Однако если национальное законодательство
предусматривает определенный срок охраны,  то этот срок не  должен
быть  меньше  двадцати лет,  начиная либо с конца года,  в котором
первая запись фонограммы была сделана,  либо с конца  года,  когда
она была впервые опубликована.

                             Статья 5

     В тех   случаях,  когда  одно  из  государства-участников,  в
соответствии  со  своим  национальным  законодательством,  требует
выполнения   формальностей   в   качестве   условий,  при  которых
обеспечивается  охрана  интересов  производителей  фонограмм,  эти
формальности  считаются  выполненными,  если все разрешенные копии
фонограмм,  распространяемые среди публики,  или их упаковка имеют
специальную  надпись  в  виде  символа  Р с указанием года первого
издания, проставленную так, чтобы было отчетливо видно, что данная
фонограмма  находится  под охраной;  если копии или их упаковка не
устанавливают  производителя  фонограмм,  его  правопреемника  или
обладателя  лицензии  путем  упоминания  его  фамилии,  марки  или
другого соответствующего  обозначения,  то  надпись  должна  также
включать фамилию производителя,  его правопреемника или обладателя
исключительной лицензии.

                             Статья 6

     Каждое государство-участник,  которое   обеспечивает   охрану
путем  предоставления  авторского  права или другого особого права
или путем применения  уголовных  санкций,  может  предусмотреть  в
своем национальном законодательстве ограничения, касающиеся охраны
интересов производителей фонограмм,  того же характера,  что и те,
которые   допускаются   в   отношении   охраны  интересов  авторов
литературных и художественных  произведений.  Однако  обязательные
лицензии  могут  быть  предусмотрены  только  в  том случае,  если
удовлетворены все следующие условия:
     а) воспроизведение    предназначается    для    использования
исключительно в целях обучения или научных исследований;
     b) лицензия   действительна  только  для  воспроизведения  на
территории   государства-участника,   чьи   компетентные    органы
предоставили лицензию, и не будет распространена на экспорт копий;
     с) воспроизведение, осуществленное в силу лицензии, влечет за
собой   право   на   справедливое   вознаграждение,   определяемое
упомянутыми органами с  учетом,  наряду  с  прочим,  числа  копий,
которые будут произведены.

                             Статья 7

     1. Настоящая  Конвенция  ни  в  коем  случае  не  может  быть
истолкована  как  ограничивающая  или   наносящая   ущерб   охране
интересов авторов, артистов-исполнителей, производителей фонограмм
или органов  радиовещания,  которая  предоставляется  национальным
законодательством или международными конвенциями.
     2. Национальное           законодательство            каждого
государства-участника  определяет,  в случае необходимости,  сферу
действия  охраны  интересов   артистов-исполнителей,   выступления
которых записаны на фонограмму,  а также условия,  при которых они
могут пользоваться такой охраной.
     3. Ни   одно   государство-участник   не   обязано  выполнять
положения настоящей Конвенции в отношении фонограмм, записанных до
вступления  в  силу  настоящей  Конвенции  на  территории  данного
государства.
     4. Каждое государство-участник, национальное законодательство
которого  на  29  октября  1971  г.  предоставляет  производителям
фонограмм  охрану  их  интересов  только  на  основе  места первой
записи,  может путем уведомления,  депонированного у  Генерального
директора  Всемирной  организации  интеллектуальной собственности,
заявить,  что оно будет применять этот  критерий  вместо  критерия
гражданства производителя.

                             Статья 8

     1. Международное  бюро Всемирной организации интеллектуальной
собственности собирает и публикует информацию,  касающуюся  охраны
фонограмм.  Каждое  государство-участник  безотлагательно сообщает
Международному бюро все новые законы и официальные тексты по этому
вопросу.
     2. Международное       бюро       предоставляет        любому
государству-участнику,  по  его  просьбе,  информацию по вопросам,
касающимся настоящей Конвенции,  а также проводит  исследования  и
обеспечивает обслуживание в целях облегчения осуществления охраны,
предусмотренной настоящей Конвенцией.
     3. Международное   бюро   выполняет   функции,  изложенные  в
предыдущих  пунктах  1  и  2,  в  сотрудничестве  с   Организацией
Объединенных  Наций  по  вопросам образования,  науки и культуры и
Международной организацией труда в отношении вопросов,  касающихся
их соответствующей компетенции.

                             Статья 9

     1. Настоящая  Конвенция депонируется у Генерального секретаря
Организации  Объединенных  Наций.  Она   остается   открытой   для
подписания  до  30 апреля 1972 г.  любым государством,  являющимся
членом    Организации    Объединенных     Наций,     одного     из
специализированных    учреждений,    связанных    с   Организацией
Объединенных  Наций,  или  Международного  агентства  по   атомной
энергии или стороной Статута Международного суда ( ).
     2. Настоящая  Конвенция  подлежит  ратификации  или  принятию
подписавшими  ее  странами.  Она  открыта  для присоединения к ней
любого государства, упомянутого в пункте 1 настоящей статьи.
     3. Акты ратификации,  принятия или присоединения депонируются
у Генерального секретаря Организации Объединенных Наций.
     4. Имеется  в  виду,  что  в  тот  момент,  когда государство
становится связанным  настоящей  Конвенцией,  оно  должно  быть  в
состоянии, в соответствии со своим национальным законодательством,
претворять в жизнь положения настоящей Конвенции.

                            Статья 10

     Никакие оговорки   в   отношении   настоящей   Конвенции   не
допускаются.

                            Статья 11

     1. Настоящая  Конвенция  вступает  в  силу  спустя три месяца
после  депонирования  пятого  акта   ратификации,   принятия   или
присоединения.
     2. Для каждого государства,  ратифицирующего или принимающего
настоящую   Конвенцию   либо   присоединяющегося   к   ней   после
депонирования   пятого   акта   о   ратификации,   принятия    или
присоединения,  настоящая  Конвенция  вступает  в  силу  через три
месяца  после  даты,  в  которую  Генеральный  директор  Всемирной
организации интеллектуальной собственности извещает государства, в
соответствии  с  пунктом  4  статьи  13,  о   депонировании   этим
государством соответствующего акта.
     3. Каждое государство может в  момент  ратификации,  принятия
или  присоединения  или  в  любое время позднее заявить,  направив
уведомление Генеральному Секретарю Организации Объединенных Наций,
что  настоящая  Конвенция применима ко всем или к какой-либо одной
из территорий,  международные отношения которых оно  обеспечивает.
Это  уведомление  вступает в силу спустя три месяца после даты его
получения.
     4. Однако  предыдущий  пункт  не  может быть ни в коем случае
истолкован  как  означающий  молчаливое  признание  или   принятие
каким-либо государством-участником фактического положения на любой
территории, на которую настоящая Конвенция распространяется другим
государством-участником в силу указанного пункта.

                            Статья 12

     1. Каждое   государство-участник  имеет  право  денонсировать
настоящую Конвенцию либо от своего имени, либо от имени какой-либо
или  всех  территорий,  упомянутых в пункте 3 статьи 11,  направив
письменное   уведомление   Генеральному   секретарю    Организации
Объединенных Наций.
     2. Денонсация вступает в силу спустя двенадцать месяцев после
даты  получения  Генеральным  секретарем  Организации Объединенных
Наций упоминаемого в предыдущем пункте уведомления.

                            Статья 13

     1. Настоящая Конвенция подписывается в  одном  экземпляре  на
английском,  испанском,  русском и французском языках,  причем все
эти четыре текста имеют равную силу.
     2. Официальные    переводы   будут   обеспечены   Генеральным
директором Всемирной  организации  интеллектуальной  собственности
после   консультации   с   заинтересованными   правительствами  на
арабском,  голландском,  итальянском,  немецком  и   португальском
языках.
     3. Генеральный  секретарь  Организации   Объединенных   Наций
уведомляет    Генерального    директора    Всемирной   организации
интеллектуальной собственности, Генерального Директора Организации
Объединенных  Наций  по  вопросам образования,  науки и культуры и
Генерального директора Международного бюро труда о:
     а) государствах, подписавших настоящую Конвенцию;
     b) депонировании    актов    ратификации,    принятия     или
присоединения;
     с) дате вступления в силу настоящей Конвенции;
     d) любом   заявлении,  о  котором  было  послано  уведомление
согласно пункту 3 статьи 11;
     е) получении уведомлений о денонсации.
     4. Генеральный      директор      Всемирной       организации
интеллектуальной собственности сообщает государствам, упомянутым в
пункте  1  статьи  9,  о  всех  уведомлениях,  полученных  в  силу
применения предыдущего пункта,  а также о заявлениях,  сделанных в
силу пункта 4 статьи 7 настоящей Конвенции. Он также уведомляет об
упомянутых    заявлениях    Генерального   директора   Организации
Объединенных Наций по вопросам образования,  науки  и  культуры  и
Генерального директора Международного бюро труда.
     5. Генеральный  секретарь  Организации   Объединенных   Наций
направляет  в  двух соответствующим образом заверенных экземплярах
настоящую Конвенцию  всем  государствам,  упомянутым  в  пункте  1
статьи 9.
     В удостоверение  чего  нижеподписавшиеся,   должным   образом
уполномоченные, подписали настоящую Конвенцию.
     Совершено в Женеве, двадцать девятого октября 1971 г.

     Международные нормативные акты.
     Юнеско, М., 1993, стр.461-465

                            КОНВЕНЦИЯ
         об охране интересов производителей фонограмм от
             незаконного воспроизведения их фонограмм

     Ратификации, принятия и присоединения по состоянию на 1 марта
1992 года.

                      I. ПРИНЯТИЕ КОНВЕНЦИИ

     Конвенция принята Международной  конференцией  государств  по
охране фонограмм , состоявшейся в Женеве 18-29 октября 1971 г.

                      II. ВСТУПЛЕНИЕ В СИЛУ

     1. Первоначальное  вступление в силу :  18 апреля 1973 г.,  в
соответствии с п.1 ст.11.
     2. Последующее вступление в силу для отдельного государства :
через три месяца после даты информирования Генеральным  директором
Всемирной  организации  интеллектуальной собственности государств,
упомянутых в п.1 ст.9, о депонировании, в соответствии с п.4 ст.13
документа  о  ратификации,  принятии Конвенции данным государством
или о присоединении к ней.

           III. РАТИФИКАЦИИ, ПРИНЯТИЯ И ПРИСОЕДИНЕНИЯ

         (Р - ратификация или принятие; П - присоединение)

------------------------------------------------------------------
               Дата сдачи       Территориальное применение
               вступления       -----------------------------
               в силу         Дата вступления Распростра-  Уведом-
                                 уведомления  няется на : ление_b
                                   в силу
------------------------------------------------------------------
Австралия        22 июня 1974 П
Австрия       21 августа 1982 Р
Аргентина        30 июня 1973 П
Барбадос         29 июля 1983 П
Бразилия       28 ноября 1975 Р
Буркина-Фасо   30 января 1988 П
Ватикан          18 июля 1977 Р
Венгрия           28 мая 1975 П                              Х
Венесуэла      18 ноября 1982 П
Гватемала      1 февраля 1977 П
Германия_1        18 мая 1974 Р
Гондурас         6 марта 1990 П
Дания           24 марта 1977 Р
Египет         23 апреля 1978 П                              Х
Заир           29 ноября 1977 П
Израиль            1 мая 1978 Р
Индия         12 февраля 1975 Р
Италия          24 марта 1977 Р                              Х
Испания       24 августа 1974 Р
Кения          21 апреля 1976 Р
Коста-Рика       17 июня 1982 П
Люксембург       8 марта 1976 П
Мексика       21 декабря 1973 Р
Монако         2 декабря 1974 Р
Новая Зелан-
  дия         13 августа 1976 П
Норвегия       1 августа 1978 Р
Панама           29 июня 1974 Р
Парагвай      13 февраля 1979 П
Перу          24 августа 1985 П
Республика
  Корея       10 октября 1987 П
Сальвадор      9 февраля 1979 П
Соединенное
  Королев-
  ство         18 апреля 1973 Р   4.3.1975     Бермуды,
                                             Британские
                                       Виргинские о-ва,
                                             Гибралтар,
                                               Гонконг,
                                        Каймановы о-ва,
                                            Монтсеррат,
                                               о-в Мэн,
                                        о-в Сент-Люсия,
                                       Сейшельские о-ва
Соединенные
  Штаты
  Америки       10 марта 1974 Р
Тринидад и
  Тобаго       1 октября 1988 П
Уругвай        18 января 1983 Р
Фиджи          18 апреля 1973 П
Финляндия      18 апреля 1973 Р                              Х
Франция        18 апреля 1973 Р
Швеция         18 апреля 1973 Р                              Х
Чехословакия   15 января 1985 П
Чили            24 марта 1977 П
Эквадор      13 сентября 1974 Р
Япония        14 октября 1978 Р


     а. Настоящий материал основан на  информации,  представленной
Генеральным   секретарем   Организации   Объединенных   Наций    и
Генеральным  директором  Всемирной  организации   интеллектуальной
собственности.

     b. Тексты уведомлений см. ниже.

------------------------------------------------------------------
                            Уведомления

     Венгрия. При  депонировании  документа  о   присоединении   к
Конвенции  у Генерального Секретаря Организации Объединенных Наций
правительство Венгрии  сделало  следующее  заявление:  "По  мнению
Венгерской  Народной  Республики,  п.1  и  2  ст.9 Конвенции носит
дискриминационных  характер.   Конвенция   является   всеобщей   и
многосторонней,     и,     следовательно    в    соответствии    с
основополагающими принципами международного  права,  в  ней  может
участвовать любое государство.
     Венгерская Народная Республика заявляет,  что  положения  п.3
ст.11    Конвенции   несовместимы   с   принципами   независимости
колониальных стран  и  народов,  сформулированными,  в  частности,
также  и  в  резолюции 1514 (XV) Генеральной Ассамблеи Организации
Объединенных Наций".

     Египет.  Документ  о  присоединении  к   Конвенции   содержал
заявление о том, что присоединение Арабской Республики Египет  "не
означает признание Израиля или вступление в какие-либо отношения с
Израилем на основе положений Конвенции".

     Италия. 20 января 1977 г. правительство Италии депонировало у
Генерального  директора  Всемирной  организации   интеллектуальной
собственности  уведомление  о  том,  что в соответствии со ст.7(4)
Конвенции  об  охране  интересов   производителей   фонограмм   от
незаконного  воспроизведения  их  фонограмм,  принятой в Женеве 29
октября 1971 г.,  обеспечение охраны прав производителей фонограмм
будет  осуществляться  им  исключительно  на основе критерия места
первой   фиксации,   а   не   на   основе   критерия   гражданства
производителя.

     Финляндия. 2   января   1973   г.  правительство  Финляндской
Республики  депонировало  у   Генерального   директора   Всемирной
организации   интеллектуальной  собственности  уведомление  от  22
декабря 1972 г., к котором заявило, что, в соответствии со ст.7(4)
Конвенции   об   охране   интересов  производителей  фонограмм  от
незаконного воспроизведения их фонограмм,  принятой  в  Женеве  29
октября 1971 г.,  обеспечение охраны прав производителей фонограмм
будет осуществляться им исключительно  на  основе  критерия  места
первой   фиксации,   а   не   на   основе   критерия   гражданства
производителя.

     Швеция. 11 января 1973 г. правительство Швеции депонировало у
Генерального   директора  Всемирной  организации  интеллектуальной
собственности уведомление  от  28  декабря  1972  г.,  к  котором,
заявило,  что,  в  соответствии  со  ст.7(4)  Конвенции  об охране
интересов производителей фонограмм от незаконного  воспроизведения
их  фонограмм,  принятой в Женеве 29 октября 1971 г.,  обеспечение
охраны  прав  производителей  фонограмм  будет  осуществляться  им
исключительно  на  основе критерия места первой фиксации,  а не на
основе критерия гражданства производителя. Уведомлением от 30 июля
1986  г.  правительство  Швеции  объявило,  что  с  1 июля 1986 г.
отзывает свое заявление о том,  что обеспечение  охраны  интересов
прав    производителей    фонограмм    будет   осуществляться   им
исключительно на основе критерия места первой фиксации,  а  не  на
основе   критерия   гражданства   производителя,   сделанное   при
депонировании  документа  о  ратификации   Конвенции   об   охране
интересов  производителей фонограмм от незаконного воспроизведения
их фонограмм.

                            Примечание

     1. Генеральный  директор  ЮНЕСКО   получил   от   Постоянного
представителя    Федеративной    Республики    Германии    письмо,
датированное 3 октября 1990 г.,  с  уведомлением  о  том,  что  "в
результате  присоединения  Германской Демократической Республики к
Федеративной Республике Германии,  соглашение о котором вступает в
силу 3 октября 1990 г.,  два германских государства объединились с
целью  создания  единого  суверенного  государства".  Это   письмо
сопровождалось устным  заявлением,  сделанным  3  октября 1990 г.,
уведомлявшим ЮНЕСКО,  что "в  отношении  применения  в  дальнейшем
договоров  Федеративной  Республики  Германии  и статуса договоров
Германской   Демократической   Республики    в    результате    ее
присоединения  к  Федеративной  Республике Германии,  соглашение о
котором вступает в силу 3 октября 1990 г., Договор 31 августа 1990
г.   между   Федеративной   Республикой   Германией  и  Германской
Демократической Республикой о создании единой Германии (Договор об
объединении) содержит следующие положения:

           1. Договоры Федеративной Республики Германии

     Договаривающиеся стороны   исходят  из  понимания  того,  что
международные договоры и соглашения,  участником которых  являются
Федеративная Республика Германия,..  будут оставаться в силе и что
возникающие в соответствии с ними  права  и  обязанности...  будут
также  распространяться  на  территорию,  указанную в ст.3 данного
Договора"  (Земли  Бранденбург,   Мекленбург-Западная   Померания,
Саксония,  Саксония-Ангальт  и Тюрингия,  а также тот сектор Земли
Берлин,  на который не распространялось действие Основного  закона
Федеративной Республики Германии).

  На головну сторінку Про торгову марку >>>