486-6468
486-3813
486-4381

Регистрация торговых марок

Мобильные тел.: 099 433-01-33 098 773-33-53 063 942-55-33 info@uatm.ua www.tm.ua

ЮНЕСКО: Всесвітня конвенція про авторське право 1952 року

Всесвітня конвенція  про авторське право 1952 року

     ( Додатково див. Постанову ВР N 3794-12 від 23.12.93 )


     Договірні Держави,
     натхненні бажанням   забезпечити   у  всіх  державах  охорону
авторського права на літературні, наукові і художні твори,
     впевнені в тому, що режим охорони авторських прав,  придатний
для всіх  націй  і  висловлений  у  Всесвітній  конвенції,  будучи
доповненням вже діючих міжнародних систем охорони і  не  зачіпаючи
їх, здатний забезпечити поважання прав людини та сприяти  розвитку
літератури, науки і мистецтва,
     переконані в  тому,  що  такий  універсальний  режим  охорони
авторських прав полегшить розповсюдження творів духовної творчості
та сприятиме кращому міжнародному взаєморозумінню,
     домовились про таке:

                             Стаття I

     Кожна Договірна Держава зобов'язується  вжити  всіх  заходів,
необхідних для забезпечення достатньої і ефективної  охорони  прав
авторів на літературні, наукові  і  художні  твори,  як-от:  твори
письмові,  музикальні,  драматичні  та   кінематографічні,   твори
живопису, графіки та скульптури.

                             Стаття II

     1. Випущені   в  світ  твори  громадян  будь-якої  Договірної
Держави, рівно як і твори, вперше випущені  в  світ  на  території
такої Держави, користуються  в  кожній  іншій  Договірній  Державі
охороною, яку така Держава надає творам своїх громадян, які вперше
випущені в світ на її власній території.
     2. Не  випущені  в  світ  твори  громадян  кожної  Договірної
Держави користуються в кожній іншій Договірній  Державі  охороною,
яку ця Держава надає творам своїх громадян, що не випущені в світ.
     3. Для цілей даної Конвенції будь-яка Договірна Держава  може
в порядку свого внутрішнього  законодавства  прирівняти  до  своїх
громадян  будь-яких  осіб,  що  доміцільовані  на  території  цієї
Держави.

                             Стаття III

     1. Будь-яка Договірна Держава, за  внутрішнім  законодавством
якої неодмінною умовою  охорони  авторського  права  є  дотримання
формальностей,  як-от:   депонування    примірників,   реєстрація,
застереження  про  збереження   авторського   права,   нотаріальні
посвідчення,  сплата  зборів,  виготовлення  або  випуск  у   світ
примірників твору на території цієї  Держави,  -  має  вважати  ці
вимоги виконаними щодо цих творів, які  охороняються  на  підставі
цієї Конвенції і які вперше випущені в світ поза  територією  цієї
Держави і автори яких не  є  її  громадянами,  якщо,  починаючи  з
першого випуску в світ цих творів, усі їхні примірники, випущені з
дозволу  автора  або  будь-якого  іншого   власника   його   прав,
носитимуть знак "С" з зазначенням імені володаря авторського права
і року першого випуску в світ, цей знак, ім`я і рік випуску  мають
бути розташовані таким  чином  і  на  такому  місці,  які  б  ясно
показували, що авторське право зберігається.
     2. Постанови пункту 1  цієї  статті  не  заважають  будь-якій
Договірній Державі вимагати  додержання  формальностей  або  інших
умов для одержання і здійснення авторських прав на  твори,  вперше
випущених в  світ  на  її  території,  або  на  твори її громадян,
незалежно від місця випуску їх у світ.
     3. Постанови  пункту  1  не  заважають  тому,  щоб  Договірна
Держава вимагала від особи, яка звертається до суду, додержання  в
цілях  судочинства  процесуальних  правил,  як-от:  представництва
позивача адвокатом, якого допущено до практики в цій Державі,  або
депонування   позивачем   примірника   твору   в   суді   або    в
адміністративному органі, або як в тому, так  і  в  іншому.  Проте
факт невиконання вказаних вимог не  спричиняється  до  недійсності
авторського права. Жодна із згаданих вимог не може бути поставлена
громадянину  іншої  Договірної  Держави,  якщо  така   вимога   не
ставиться громадянам Держави, у якій проситься охорона.
     4. У кожній Договірній Державі  мають  бути  встановлені  без
будь-яких формальностей правові засоби, що забезпечують охорону не
випущених у світ творів громадян інших Договірних Держав.
     5. Якщо будь-яка Договірна Держава надає охорону  більше  ніж
на один період часу  і  якщо  тривалість  першого  такого  періоду
перевищує один з мінімальних строків охорони, передбачених статтею
IV цієї Конвенції, то ця Держава може не  застосовувати  постанови
пункту 1 цієї статті як до другого, так і  до  наступних  періодів
охорони.

                             Стаття IV

     1. Строк   охорони  твору  визначається  законом   Договірної
Держави, в  якій  ставиться  вимога  про  охорону,  відповідно  до
постанов статті II та цієї статті.
     2. Строк   охорони  творів,  на  які  поширюється  дія   цієї
Конвенції, не може бути коротшим періоду,  що  охоплює  час  життя
автора і двадцять п'ять років після його смерті.
     Проте Договірна Держава, яка на момент набрання чинності цією
Конвенцією на її території обмежує цей  строк  для  творів  певних
категорій періодом, що обчислюється від  часу  першого  випуску  в
світ твору, має право зберегти такі відступи або  поширити  їх  на
твори інших категорій. Для творів всіх цих категорій строк охорони
не може бути  коротшим  двадцяти  п'яти  років  від  часу  першого
випуску в світ.
     У будь-якій з Договірних Держав, у якій  на  момент  набрання
чинності  цією  Конвенцією  на  її  території  строк  охорони   не
обчислюється, виходячи з тривалості життя автора, цей  строк  може
обчислюватись від часу  першого  випуску  в  світ  твору,  або,  у
відповідних  випадках,  від  часу  реєстрації  цього  твору,   яка
відбулася перед випуском  у  світ,  строк  охорони  не  може  бути
коротшим двадцяти п'яти років від часу  першого  випуску  в  світ,
або, у  відповідних  випадках,  від  часу  реєстрації  твору,  яка
відбулася перед випуском у світ.
     Якщо законодавство  Договірної  Держави  передбачає  два  або
кілька послідовних періодів охорони, то тривалість першого періоду
не може бути  менша  тривалості  одного  з  мінімальних  періодів,
вказаних вище.
     3. Постанови  пункту  2  цієї  статті  не  застосовуються  до
фотографічних творів  і  творів  прикладного  мистецтва.  Проте  в
Договірних Державах, які надають охорону фотографічним  творам,  а
також творам прикладного мистецтва,  оскільки  вони  є  художніми,
строк охорони таких творів не може бути коротшим десяти років.
     4. Жодна   Договірна  Держава  не  зобов'язана  забезпечувати
охорону  твору  протягом  строку,  більш  тривалого   ніж   строк,
установлений  для  творів  даної  категорії   законом   Договірної
Держави, громадянином якої є автор,  якщо  йдеться  про  твір,  не
випущений в світ, або, якщо йдеться про твір, випущений в світ,  -
законом Договірної Держави, в якій твір вперше випущено в світ.
     Якщо законодавство будь-якої  Договірної  Держави  передбачає
два   або   більше   послідовних  періоди  охорони,  то,  в  цілях
застосування попередньої постанови,  строком охорони, що надається
цією Державою,  вважається сукупність цих періодів.  Проте, якщо з
якої-небудь причини  даний  твір  не  охороняється  цією  Державою
протягом  другого  або  одного  з  наступних  періодів,  то й інші
Договірні Держави  не  зобов'язані  охороняти  цей  твір  протягом
другого або наступного періодів.
     5. Твір громадянина Договірної Держави,  вперше  випущений  в
світ у Державі, що не бере участі в цій Конвенції, буде вважатися,
в цілях застосування пункту 4 цієї статті, вперше випущеним у світ
у Договірній Державі, громадянином якої є автор.
     6. У випадку одночасного виходу в світ  у  двох  або  кількох
Договірних  Державах  твір  вважатиметься,  в  цілях  застосування
пункту 4 цієї статті, вперше випущеним у світ у Державі, яка надає
найменший строк охорони. Вважається випущеним, одночасно в кількох
Державах де-який  твір,  що вийшов  у  двох  або  більше  Державах
протягом тридцяти днів після першого випуску в світ.

                             Стаття V

     1. Авторське    право    включає   виняткове   право   автора
перекладати,  випускати в світ переклади і  дозволяти  переклад  і
випуск у світ перекладів творів,  що охороняються на підставі цієї
Конвенції.
     2. Проте   кожна  Договірна  Держава  може  своїм  внутрішнім
законодавством обмежити право перекладу письмових  творів,  але  з
дотриманням таких постанов.
     Якщо після закінчення семи років від часу першого  випуску  в
світ якого-небудь письмового твору, його переклад  на  національну
мову або, у відповідних  випадках,  на  одну  з  національних  мов
Договірної  Держави  не  був  випущений  у  світ  володарем  права
перекладу  або  з  його  дозволу,  то  будь-який  громадянин  цієї
Договірної Держави може одержати  від  компетентного  органу  цієї
Держави  невиняткову  ліцензію  на  переклад  і  випуск   у   світ
перекладеного таким чином твору національною мовою, якою він  досі
не був випущений в світ.
     Така ліцензія може бути видана лише за умови, якщо  той,  хто
клопоче про її видачу, докаже, відповідно до порядку, який  діє  у
Державі, де порушене клопотання,  що  він  звертався  до  володаря
права перекладу з  проханням  про  дозвіл  на  переклад  і  випуск
перекладу в світ і що, незважаючи на  вжиті  ним  належні  заходи,
його прохання не було вручене володарю авторського права, або  він
не міг одержати від володаря авторського права дозвіл на переклад.
За тих же умов ліцензія може бути видана також  у  випадках,  коли
видання перекладу, що  вже  вийшло  національною  мовою,  повністю
розпродано.
     Якщо той, хто клопоче про видачу  ліцензій,  не  міг  вручити
своє прохання володарю права перекладу, він повинен направити його
копії видавцю, ім'я якого вказане у творі, та  дипломатичному  або
консульському представнику Держави, громадянином  якої  є  володар
права перекладу, якщо відоме його  громадянство  або  організація,
яка може бути вказана урядом цієї Держави. Ліцензія не  може  бути
видана  до  закінчення  двомісячного  строку  від  часу  відправки
вказаних вище копій.
     Внутрішнім  законодавством  Держав  будуть  вжиті  відповідні
заходи  для  того,  щоб  забезпечити  володарю   права   перекладу
справедливу винагороду відповідно до міжнародної практики, а також
виплату та переказ суми цієї винагороди  за  кордон,  рівно  як  і
заходи, що гарантують правильність перекладу твору.
     Назва  та  ім'я  автора  оригінального   твору   мають   бути
надруковані на всіх  примірниках  перекладу,  що  вийшов  у  світ.
Ліцензія дійсна лише щодо випуску в світ  перекладу  на  території
Договірної Держави, в якій її просять.  Вивезення  примірників  до
іншої Договірної Держави і продаж  їх  допускаються,  якщо  в  цій
Державі національною мовою є та  ж  сама  мова,  на  яку  зроблено
переклад, за умови,  що законодавством цієї  Держави  допускається
така  ліцензія  і  що вивезення і продаж не суперечать яким-небудь
діючим у цій Державі постановам вивезення і  продажу на  території
Договірної   Держави,  в  якій  не  існують  вказані  вище  умови,
підпорядковані  законодавству  цієї  Держави  і  угодам,  що   нею
укладені. Ліцензія не може бути кому-небудь передана її володарем.
     Ліцензія не може бути видана, якщо автор вилучив з обігу  всі
примірники свого твору.

                             Стаття VI

     Під  "випуском  у  світ"  у  розумінні  цієї  Конвенції  слід
розуміти відтворення в якій-небудь матеріальній  формі  і  надання
невизначеному  колу  осіб  примірників  твору  для   читання   або
ознайомлення шляхом здорового сприйняття.

                             Стаття VII

     Ця Конвенція не поширюється на твори або права на  ці  твори,
охорона  яких  на  момент  набрання  чинності  цією  Конвенцією  у
Договірній Державі, де ставиться  вимога  про  охорону,  остаточно
припинилась або ніколи не існувала.

                             Стаття VIII

     1. Ця Конвенція, що датується 6 вересня 1952  року,  підлягає
депонуванню  у Генерального Директора Організації Об'єднаних Націй
з питань освіти, науки і культури і буде відкрита  для  підписання
всіма Державами протягом ста двадцяти  днів  від  зазначеної  вище
дати. Конвенція підлягає ратифікації або прийняттю Державами,  які
її підписали.
     2. Будь-яка Держава, що не підписала цю  Конвенцію,  може  до
неї приєднатися.
     3. Ратифікація, прийняття або приєднання здійснюються  шляхом
депонування  відповідних  документів  у   Генерального   Директора
Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури.

                             Стаття IX

     1. Ця  Конвенція  набуде  чинності  через  три  місяці  після
денонсування дванадцяти ратифікаційних грамот або  документів  про
прийняття  або приєднання, в тому числі актів, депонованих чотирма
Державами,  які  не  є  членами  Міжнародної  спілки  по   охороні
літературних і художніх творів.
     2. Надалі Конвенція набиратиме чинності  для  кожної  Держави
через три місяці після депонування її документа  про  ратифікацію,
прийняття або приєднання.

                             Стаття X

     1. Кожна  Держава,  що   бере   участь   в   цій   Конвенції,
зобов'язується  вжити  відповідно  до своєї конституції необхідних
заходів для забезпечення застосування цієї Конвенції.
     2. Разом з тим мається на увазі,  що  кожна  Держава  на  час
депонування її документа про ратифікацію, прийняття або приєднання
буде  спроможна  згідно   із   своїм   внутрішнім  законодавством,
застосовувати постанови цієї Конвенції.

                             Стаття XI

     1. Засновується Міжурядовий комітет, який має такі завдання:
     а) вивчення питань щодо застосування і дії цієї Конвенції;
     в) підготовка періодичних переглядів Конвенції;
     с) вивчення будь-яких інших питань щодо  міжнародної  охорони
авторського права у  співробітництві  з  різними  заінтересованими
міжнародними організаціями,  зокрема,  з  Організацією  Об'єднаних
Націй з питань освіти, науки і культури, з   Міжнародною   спілкою
по охороні  літературних  і  художніх  творів  та  з  Організацією
американських держав;
     d) інформування Договірних Держав про діяльність Комітету.
     2. Цей  Комітет  складається   з   представників   дванадцяти
Договірних  Держав,  які  визначаються з врахуванням справедливого
географічного представництва і відповідно до  положень  щодо  цієї
статті резолюції, яка додається до цієї Конвенції.
     Генеральний Директор Організації Об'єднаних  Націй  з  питань
освіти, науки і культури,  Директор  Бюро  Міжнародної  спілки  по
охороні літературних і  художніх  творів  і  Генеральний  Секретар
Організації американських держав або їхні представники можуть бути
присутні на засіданнях Комітету з правом дорадчого голосу.

                             Стаття XII

     Міжурядовий  комітет  скликатиме  конференції  для  перегляду
Конвенції, коли він визнає це за необхідне або на вимогу принаймні
десяти Договірних Держав чи більшості Договірних Держав доти, доки
їхня кількість не досягне двадцяти.

                             Стаття XIII

     Будь-яка  Договірна  Держава  може  під  час  депонування  її
документа про ратифікацію,  прийняття  чи  приєднання  або  згодом
зробити   заяву   шляхом   нотифікації   Генеральному    Директору
Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури про
те, що ця Конвенція підлягає  застосуванню  до  всіх  або  частини
країн чи територій, за  зовнішні  зносини  яких  ця  Держава  несе
відповідальність, в такому випадку  Конвенція  застосовуватиметься
до вказаних у нотифікації  країн  чи  територій  після  закінчення
передбаченого  у  статті  їх   тримісячного  строку.   Якщо   така
нотифікація відсутня, ця Конвенція  не  буде  поширюватись  на  ці
країни і території.

                            Стаття XIV

     1. Будь-яка Договірна Держава може денонсувати  цю  Конвенцію
від свого імені чи від імені всіх або частини країн або територій,
відносно  до  яких  була  зроблена   передбачена  у  статті   XIII
нотифікація.    Денонсація    провадиться    шляхом    нотифікації
Генеральному  Директору  Організації  Об'єднаних  Націй  з  питань
освіти, науки і культури.
     2. Ця денонсація буде дійсною лише щодо  держави,  країни  чи
території, від імені яких вона зроблена, і лише  через  дванадцять
місяців від дня одержання нотифікації.

                            Стаття XVI

     1. Ця   Конвенція   укладена   французькою,   англійською  та
іспанською мовами.  Усі три тексти  будуть  підписані  і  матимуть
рівну силу.
     2. Офіційні тексти  цієї  Конвенції,  укладаються  німецькою,
італійською і португальською мовами.
     Будь-яка Договірна Держава або група Договірних  Держав  може
через посередництво Генерального Директора Організації  Об'єднаних
Націй з питань освіти, науки і культури і по  домовленості  з  ним
доручити укладення  текстів  Конвенції  будь-якою  мовою  на їхній
вибір.
     Усі  такі  тексти   додаються   до   підписаного   примірника
Конвенції.

                            Стаття XVII

     1. Ця Конвенція ні  в  чому  не  зачіпає  постанов  Бернської
конвенції про охорону літературних і художніх творів ( 995_051 ) і
належності до Спілки, утвореної цією Конвенцією.
     2. Для   застосування  попереднього  пункту  до  цієї  статті
додається Декларація.  Ця Декларація є невід'ємною  частиною  цієї
Конвенції  для  Держав,  які  на 1 січня 1951 року були учасницями
Бернської конвенції або які приєдналися  чи  приєднаються  до  неї
згодом.  Підписання цієї Конвенції вищевказаними Державами означає
також  підписання  ними  Декларації.  Будь-яка   ратифікація   або
прийняття конвенції,  будь-яке приєднання до неї з боку цих Держав
спричиняється  також  до  ратифікації,  прийняття  Декларації  або
приєднання до неї.

                            Стаття XVIII

     Ця Конвенція не позбавляє сили  конвенції  та  багатосторонні
або двосторонні угоди по авторському праву, які діють  або  можуть
бути  введені  в  дію  між  двома  або   кількома   американськими
республіками, але виключно між  ними.  У  випадку  розходжень  між
постановами однієї з цих угод з одного  боку  і  постановами  цієї
Конвенції  з  другого   або  між  постановами  цієї  Конвенції   і
постановами будь-якої нової конвенції,  або будь-якої нової угоди,
які могли б бути укладені між  двома  чи  кількома  американськими
республіками після введення в дію цієї Конвенції,  для сторін буде
мати перевагу остання  за  часом  укладена  конвенція  або  угода.
Права,  здобуті  на будь-який твір на підставі конвенцій чи угоди,
діючих в тій або іншій з Договірних Держав до набрання  сили  цією
Конвенцією в цій Державі, не зачіпаються.

                            Стаття XIX

     Ця Конвенція не позбавляє сили конвенції і багатосторонні  та
двосторонні угоди по авторському праву, які  діють  між  двома  чи
кількома  Договірними  Державами.   У   випадку   розходжень   між
постановами однієї Конвенції права, здобуті на який-небудь твір на
підставі  конвенцій  чи угод,  діючих в тій або іншій з Договірних
Держав до набрання чинності цією  Конвенцією  в  цій  Державі,  не
зачіпаються. Ця стаття ні в чому не зачіпає постанов статей XVII і
XVIII цієї Конвенції.

                             Стаття XX

     Ніякі застереження до цієї Конвенції не допускаються.

                            Стаття XXI

     Генеральний Директор Організації Об'єднаних  Націй  з  питань
освіти, науки і культури розсилає належно  засвідчені  копії  цієї
Конвенції  заінтересованим  Державам  і  Швейцарській  Федеральній
Раді, а також Генеральному Секретарю Організації Об'єднаних  Націй
для реєстрації.
     Крім того, Генеральний Директор сповіщає  усі  заінтересовані
Держави про депонування документів про ратифікацію,  прийняття  та
приєднання, про момент  набрання  чинності  цією  Конвенцією,  про
передбачені  статтею  XIII  цієї   Конвенції   нотифікації  і  про
передбачені статтею XIV денонсації.

                             Додаток

              Декларація, що стосується статті XVIII

     Держави - члени Міжнародної спілки по охороні літературних  і
художніх  творів,  які  є  учасницями  Всесвітньої   конвенції   з
авторського права,
     бажаючи зміцнити свої взаємовідносини на базі указаної Спілки
та  уникнути  всіляких  конфліктів,  які  могли  б   виникнути   в
результаті одночасного існування Бернської конвенції (  995_051  )
та Всесвітньої конвенції,
     ухвалили за загальною згодою таку Декларацію:
     а) Твори,  країною  походження  яких,  згідно  з  положеннями
Бернської конвенції, є держава, яка вийшла після 1 січня 1951 року
із  складу  Міжнародної  спілки,  утвореної  цією  Конвенцією,  не
користуватимуться в країнах Бернської спілки охороною,  яку  надає
Всесвітня конвенція по авторському праву.
     в) Всесвітня  конвенція  по  авторському  праву  не  підлягає
застосуванню у  відношеннях  між  країнами,  зв'язаними  Бернською
конвенцією,  в  тому,  що  стосується  охорони   творів,   країною
походження яких, згідно з положеннями Бернської конвенції, є  одна
з країн Міжнародної спілки, утвореної цією Конвенцією.

     Вчинено в Женеві, 6 вересня 1952 року, в одному примірнику.

     На посвідчення чого належним чином уповноважені  представники
підписали цю Конвенцію.

                            Довідка

                       Всесвітня конвенція
                  про авторське право 1952 року

     Всесвітня конвенція про авторське  право  була  розроблена  і
прийнята  на спеціальній конференції,  що була складена під егідою
ЮНЕСКО і відбулася в Женеві в 1952 році.
     Головна мета  Конвенції - створення універсального режиму для
охорони і  захисту  авторських  прав  на  літературні,  наукові  і
художні  твори  на  міжнародному  рівні.  Маються  на  увазі  такі
різновидності  творів   як   письмові,   музичні,   драматичні   і
кінематографічні, твори живопису, графіки та скульптури.
     В Конвенції досить чітко регламентується  порядок  публікації
творів,  оформлення  авторства,  конкретні гарантії матеріальних і
нематеріальних прав авторів.  У ній  передбачається,  зокрема,  що
період охорони авторського права не може бути коротше життя автора
і 25 років після його смерті.
     Приділяється увага  правовим  аспектам  питань,  пов'язаних з
перекладом літературних творів.  Встановлюється  процедура  видачі
ліцензії-дозволу на переклад.
     Для вивчення  проблем,  що  стосується  застосування  і   дії
Конвенції,   засновується  Міжурядовий  комітет.  До  його  складу
входять  представники  12  держав-сторін  Конвенції,  визначені  з
урахуванням принципу справедливого географічного представництва.
     Дія цієї  Конвенції  поширювалась  і  на  Україні,   оскільки
колишній Союз РСР приєднався до неї в 1973 році. Рішення Верховної
Ради з цього  приводу  буде  правовою  підставою  для  продовження
охорони    прав    українських   авторів,   сприятиме   розширенню
співробітництва України із зарубіжними країнами у цій сфері.