Сінгапурський договір та його головне завдання.
Сінгапурський договір про право товарних знаків (далі Договір) – це міжнародний документ, що був підписаний 27 березня 2006 р., набрав чинності 16 березня 2009 року. Чому так? Відповідь можна знайти в ст. 28 Договору, де зазначено "Цей Договір набирає чинності через три місяці після того, як десять держав або міжурядових організацій, зазначених у статті 26(1)(ii), здали на зберігання свої ратифікаційні грамоти або акти про приєднання." Головним завданням вищезазначеного Договору стала актуалізація системи реєстрації торговельних марок відповідно до вимог сучасного світу – прогрес та нові технічні можливості. Для розуміння його важливості — саме у ньому була закріплено право як паперової, так і електронної комунікації між Заявником та відповідним Відомством. Тобто, реєстрація торговельної марки шляхом подання електронної Заявки. І таких прогресивних положень у ньому багато.

Ратифікація Сінгапурського договору Україною.
Україна ратифікувала Сінгапурський договір 15 квітня 2009 р. Обов’язковою та невід’ємною частиною договору також є Інструкція до Сінгапурського договору про право товарних знаків та Резолюція Дипломатичної конференції, що додається до Сінгапурського договору про закони щодо товарних знаків та Інструкції до нього. Публікація в Офіційному віснику України зазначених документів була здійснена 08.05.2009 р. 

Інструкція чи Правила є невід'ємною частиною Договору?
Одразу хочеться зазначити, що в офіційному тексті опублікованому Всесвітньою організацією інтелектуальної власності (далі — ВОІВ) застосовується визначення «Інструкція», проте наш законодавець під час перекладу документу на українську мову чомусь використав інший термін, а саме – «Правила». Тому, говорячи "Інструкція" будемо розуміти документ ВІПО, а Правила – документ ратифікований Україною та опублікований на сайті ВРУ. 

Слід також звернути увагу на те, що опубліковані на сайті ВРУ, ратифіковані Україною Договір та Інструкція до нього, в старій редакції, прийнятій 27 березня 2006 року. Хоча 01 листопада 2011 року набрати чинності зміни до Інструкції, а саме до 3 правила.
Таким чином, Правила, що діють в Україні та текст Інструкції зі змінами від 2011 р. мають суттєві відмінності. А саме значних змін зазнало «Правило 3», яке у діючій Інструкції від 2011 р. містить більший перелік видів торговельних марок, ніж перелік закріплений у «Правилі 3» Правил (Інструкції) ратифікованих Україною, де відсутні звукові торгові марки, змінні, позиційні та інші ТМ. Чому так?
Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про міжнародні договори України»: «Згода України на обов'язковість для неї міжнародного договору може надаватися шляхом підписання, ратифікації, затвердження, прийняття договору, приєднання до договору.». У випадку із Сінгапурським договором мала місце саме ратифікація. У ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про міжнародні договори України» встановлено, що «Ратифікація міжнародних договорів України здійснюється шляхом прийняття закону про ратифікацію, невід'ємною частиною якого є текст міжнародного договору.». Закони у нашій країні приймає виключно ВР України. Та одним із таких є ЗУ «Про ратифікацію Сінгапурського договору про право товарних знаків» № 1263-VI від 15 квітня 2009 р. Зміни до Закону можуть бути внесенні лише іншим, спеціальним Законом. Проте, від дати ратифікації та до сьогоднішнього дня, а це уже 11 років, не було внесено жодної зміни чи доповнення у законодавство пов’язане із Сінгапурським договором.
Як повідомили нам в телефонній розмові зі спеціалістом Українського інституту інтелектуальної власності (УКРНОІВІ) на практиці діють положення Інструкції від 2011 р. У своїй роботі Відомство користується офіційним текстом російською мовою, опублікованим на сайті ВОІВ. Проте, чому законодавець не вніс відповідні зміни в офіційні документи, що діють на території нашої держави – не змогли пояснити.

Наслідки прогалин в Українському законодавстві.
Прогалина у законодавчому регулюванні, пов'язана з Сінгапурським договором:
- по перше обмежує права Заявників, тому що на рівні Закону в Україні закріплено лише декілька видів ТМ. Інші, більш специфічні різновиди, регулюються або в підзаконних актах, як то звукові ТМ у «Правилах складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг». Або взагалі не закріплені, як приклад позиційні бренди.
- по друге відмінність термінології – «Правила» та «Інструкція», відмінність в тексті, просто заплутує громадян стосовно дії в Україні невід’ємної складової Сінгапурського договору – Інструкції. 

Підбивати підсумки хочеться сказати, що нам є над чим працювати! І дуже хочеться, щоб при реформування системи інтелектуальної власності в Україні, було врегульовано такі вагомі прогалини у законодавстві, які залишаються без уваги вже майже десять років!

© 2023, Інна Панасюк, Ведучий юрист Агентства Українські торгові марки